← Усі новини

В одній камері з катом: Мочарський, Штроп та історії варшавських в’язниць

МУ ДжерелоМузей независимости · ŻIH · IPN
жовт21 · Історії
Уся Варшава
Варшава
Rakowiecka: Wistula, CC BY-SA 3.0; Павяк (1906) и приказ Штропа (1943): Public domain, Wikimedia Commons. Компоновка редакции, CC BY-SA 3.0.

2 березня 1949 року учасник польського опору Казімеж Мочарський опинився в одній камері з людиною, яка керувала знищенням Варшавського гетто. Це сталося не за німецької окупації, а вже після війни, у в’язниці на Rakowieckiej. Із цього сусідства виросли «Бесіди з катом» — книжка про те, як людина стає виконавцем масового вбивства.

Варшавські в’язниці не можна звести до переліку знаменитих в’язнів. Цитадель, Пав’як і Мокотув пов’язані з різними владами й епохами. Сам факт ув’язнення міг означати покарання за підпільну боротьбу, політичну розправу або суд над справжнім воєнним злочинцем.

Цитадель: майбутні противники по один бік тюремних дверей

Після придушення Листопадового повстання Микола I наказав збудувати фортецю над Віслою. Вона постала у 1832–1836 роках: гарнізон та артилерія мали контролювати непокірне місто. У X павільйоні розмістили слідчу в’язницю для політичних в’язнів.

Через неї пройшли Юзеф Пілсудський і Роман Дмовський — майбутні суперники, які пропонували Польщі різні шляхи. Нині їх часто бачать протилежностями; Цитадель нагадує, що обоє спершу зіткнулися з репресивною системою Російської імперії. Тут також тримали соціаліста Людвіка Варинського, поета Ґустава Еренберґа і Ярослава Домбровського, згодом учасника Паризької комуни.

Найтрагічніша історія пов’язана з Ромуальдом Трауґуттом, керівником Січневого повстання. Ув’язнення завершилося стратою: 5 серпня 1864 року його й чотирьох членів Національного уряду повісили біля Цитаделі. Не варто бачити X павільйон лише як «музей великих поляків»: слідча камера була етапом до звільнення, заслання, каторги або смерті.

Пав’як: олімпійська медаль не рятувала від окупаційного терору

Пав’як існував до Другої світової війни, але особливо страшну роль відіграв за німецької окупації. Серед в’язнів був Януш Кусоцинський — олімпійський чемпіон Лос-Анджелеса 1932 року з бігу на 10 000 метрів. Знайоме зі спорту ім’я потрапило до історії масових репресій.

Інші в’язні — колишній маршал Сейму Мацей Ратай, соціалістичний політик Мечислав Недзялковський і письменник Вітольд Гулевич, редактор підпільної «Polska Żyje». Усіх чотирьох німці розстріляли в Пальмірах. Це важлива географічна деталь: місце ув’язнення й убивства не завжди збігалися. Історія Пав’яка триває за мурами — на лісових місцях страт і в долях сімей, які намагалися дізнатися, куди відвезли близьких.

Rakowiecka: визволення міста не означало кінця політичних камер

Після війни Мокотувська в’язниця стала одним із центрів репресій комуністичних органів безпеки. Тут тримали людей польського підпілля. У 1948 році стратили Вітольда Пілецького — учасника опору, який добровільно потрапив до Аушвіца для підпільної роботи. Пізніше, у 1965 році, на Rakowiecką потрапили Яцек Куронь і Кароль Модзелевський через «Відкритий лист до партії», який критикував систему ПОРП.

Між цими історіями — десятиліття, але спільна адреса показує перехід тюремного простору від однієї системи політичного контролю до іншої. Водночас не можна змішувати обставини арештів, судові процеси та відповідальність конкретних влад.

Мочарський і Штроп: не примирення, а спроба зрозуміти механізм злочину

До війни Мочарський був журналістом і юристом; під час окупації брав участь в Армії Крайовій і Варшавському повстанні. Його заарештували в серпні 1945 року. Згодом людину, яка боролася з окупантами, неправдиво звинуватили у співпраці з німцями.

Його сусід Юрґен Штроп був генералом СС, який керував придушенням повстання у Варшавському гетто в 1943 році. Третім у камері був німецький поліцейський Ґустав Шільке. Так у маленькому приміщенні зустрілися колишній учасник опору й люди нацистського апарату.

За описом Єврейського історичного інституту, умови були особливо принизливими для Мочарського: Штроп отримував листи, посилки й посилене харчування, а поляка забирали на допити й катували. Спільна камера не робила їхнє становище рівним.

Але Мочарський почав розпитувати Штропа про дитинство, кар’єру та переконання. Його цікавив не лише конкретний наказ, а шлях до нього: як шанування начальства, кар’єрні прагнення, расова ідеологія й щоденні рішення складаються в готовність убивати. Тому книжка важлива поза історією однієї в’язниці: злочинець розкривається через власні пояснення, не лише через вирок.

Один із пам’ятних епізодів стосується ліжка. За спогадами Мочарського, Штроп запропонував йому ліжко як представникові народу-переможця. Мочарський відмовився приймати таку ієрархію. Навіть у камері Штроп пояснював людські відносини пануванням і підкоренням; автор побачив у цьому ще одну рису його світогляду.

«Бесіди з катом» — не стенограма, записана під час розмов. Мочарський створював текст після звільнення в 1956 році. Треба відрізняти документально встановлене ув’язнення, пізніші авторські спогади й тлумачення поведінки співрозмовника. У довідкових публікаціях різниться навіть число днів спільної камери: 225 або 255. Тому спірну цифру тут не використовуємо як точний факт.

Три адреси, три різні розмови про місто

Цитадель показує Варшаву під імперським контролем. Пав’як — німецький окупаційний терор. Rakowiecka — повоєнну розправу з політичними противниками, але також утримання нацистських злочинців. Ці сюжети перетинаються, та не стають тією самою історією.

Найвиразніше це видно в камері Мочарського й Штропа. Спільні мури не зрівнюють біографій. Один був несправедливо переслідуваним учасником опору, інший відповідав за масові злочини. Збереження цієї відмінності робить розмову історичним свідченням, а не ефектною тюремною легендою.

Джерела й фотографії

Музей незалежності — історія X павільйону: https://muzn.pl/pl/about/cytadelas-history/
IPN — в’язні Пав’яка та страти в Пальмірах: https://ipn.gov.pl/pl/aktualnosci/202780,Obchody-upamietniajace-84-rocznice-egzekucji-wiezniow-Pawiaka-w-Palmirach-21-cze.html
Єврейський історичний інститут — стаття Пшемислава Баторського про Мочарського й Штропа: https://www.jhi.pl/artykuly/2-marca-1949-kazimierz-moczarski-trafia-do-celi-z-jurgenem-stroopem-katem-getta-warszawskiego,572
IPN, «Tajemnice Rakowieckiej»: https://polska1918-89.pl/pdf/tajemnice-rakowieckiej,6243.pdf
Освітня платформа ZPE — про книжку й час її створення: https://zpe.gov.pl/a/przeczytaj/De7bky3Wt

Фотографії в ілюстрації: сучасна Мокотувська в’язниця на Rakowieckiej (Wistula, CC BY-SA 3.0); Пав’як із боку Dzielnej, 1906 рік (суспільне надбання); німецьке оголошення за підписом Штропа про заборону входу до колишнього гетто, 1943 рік (суспільне надбання, Wikimedia Commons). Це окремі знімки різних місць та епох, не зображення спільної камери.

Читати в джерелі
TelegramWhatsAppViberFacebookXThreads
Реклама 99.cleanwhale.pl
Коментарі

Завантажуємо…

Без реєстрації. Коментарі з посиланнями, телефонами чи грубощами — після перевірки. Правила